За статистикою, оприлюдненою міністеркою соціальної політики Юлією Соколовською на Міжнародному форумі UNFPA “Україна на шляху до подолання домашнього та гендерно зумовленого насильства”, кожна пʼята жінка в Україні потерпала від насильства. І хоча від цього також страждають діти, чоловіки, люди похилого віку, проте 90% постраждалих від насильства – саме жінки.
Усі чотири форми насильства: сексуальне, фізичне, психологічне та економічне – мають різні наслідки для постраждалих, суспільства та економіки. Суспільне розбиралось, якими є причини цих проявів та до чого можуть призвести наслідки.
Статистика
Найпоширенішим і найскладнішим для протидії є домашнє насильство, про це свідчить щорічне збільшення фіксації випадків. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну від домашнього насильства страждало близько 1,8 мільйона жінок. За статистикою 2020-2021 років показник звернень з цього ж приводу зріс на 56%.
Офіс Генерального прокурора протягом першого півріччя 2022 року зафіксував на 56% менше кримінальних проваджень щодо домашнього насильства у порівнянні з аналогічним періодом у 2021 році. Таку інформацію оприлюднили у дослідженні “Домашнє насильство в Україні: реагування в умовах війни”.
За інформацією ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько 2 мільйонів людей, а щороку гине близько 600 жінок.
Які форми домашнього насильства розрізняють
Сексуальне насильство – одне з найбільш загрозливих форм насильства, яке залишає вразливих людей з травмами на довгий час. В Україні воно зустрічається у різних проявах, включаючи насильство в сім’ї, домашнє насильство, сексуальну торгівлю та зґвалтування.
Сексологиня і психотерапевтка Марія Губєрнік пояснила, що люди можуть зростати та виховуватися в патріархальному суспільстві, де жінка часто сприймається як сексуальний об’єкт, яким можна скористатися. Чоловіки відчувають вседозволеність, бо немає покарання і таким способом знімають напруження.
Водночас рівненська психологиня Олена Кукаріна вважає: будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди, вчинені стосовно дитини незалежно від її згоди або в присутності дитини – це і є прояви сексуального насильства.
"Серед іншого, варто виокремити такі прояви, як примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності. Ці діяння караються Законом – пункт 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". За вчинення сексуального насильства автор(-ка) насильства може бути притягнута лише до кримінальної відповідальності", – зазначила Олена Кукаріна.
Що стосується фізичного насильства, то воно виникає в різних формах, таких як бійки, напади та знущання. Також багато таких випадків залишаються невідомими через страх постраждалих перед розкриттям інциденту чи бойових репресій.
"Ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті – все це і багато іншого є фізичним насильством. Однак, не варто плутати такі прояви з сексуальними іграми партнерів, які приносять їм обом задоволення", – пояснила психологиня.
Психологічне насильство, хоч і не завдає фізичних травм, проте має серйозні наслідки для постраждалих. Воно може включати знущання, маніпулювання, ізоляцію та психологічний тиск. Самі ж постраждалі від насильства можуть відчувати тривогу, депресію, втрату самооцінки та інші психологічні проблеми, що впливають на їхнє фізичне та душевне здоров’я.
"В моїй практиці було таке, що син посеред ночі будив стомлену від тяжкого робочого дня матір і змушував її допомагати робити уроки, хоча сам протягом дня бавився гаджетами. Це яскравий приклад психологічного насильства дитини над батьками", – прокоментувала Олена Кукаріна.
Ще однією формою насильства є економічне. В Україні воно може бути поширеним стосовно жінок, людей з інвалідністю, старших людей та інших вразливих груп населення. Водночас від цієї форми насильства можуть потерпати будь-які члени родини: чоловік може не давати гроші дружині на засоби гігієни чи на продукти, мати може не купувати одяг по сезону чи необхідні для дитини речі, онук може відбирати пенсію у бабусі .В цьому випадку варто розрізняти, де відбувається насильство, бо якщо чоловік відмовляє дружині у купівлі чергової шуби – це не економічне насильство. Але якщо є заборона навчатися, працювати, купувати речі життєвої необхідності, коли залишають без медичної допомоги тощо – це ознака економічного насильства. У будь-якому випадку, потрібно пам’ятати, що насильство завжди є циклічним, тобто кривдник завжди повторюватиме свої дії з кожним разом частіше, тож пробачати й терпіти в жодному разі не можна.